вистава театру МІСТ "Слово о збуренії пекла"

Проект « Українська барокова драма»

  Києво-Могилянського театрального центру «Пасіка»

 Анонімний автор ХVІІ ст.

"Слово о збуренії пекла"
Містерія
Постановка - Юлія Гасиліна
Музичний керівник, хормейстер - Олена Левенко
Костюми - Євгенія Набока, Лілія Кокуріна
Декорації -Дмитро Левенко
Маски - Дмитро Левенко, Юлія Зозуля
Звук - Олександр Пащенко

 Ролі виконують:
Гість в пеклі, Оповідач - Катерина Ільченко
Люципер-Дмитро Левенко
Ад1 - Людмила Травєннікова
Ад2 - Галина Пекна
Ад3 - Єва Прохоренко, Валентина Чертовська
Воєводи:
Бенера - Юлія Зозуля
Трубай - Христина Долинська

Інтермедія:
Баба - Уляна Ліб
Дід - Володимир Трач, Олександр Пащенко

Юда - Олег Руденко, Олександр Пащенко
Червона Панна - Євгенія Чепурна

Дівчата на вечорницях: Юлія Зозуля, Валентина Чертовська
Закохана дівчина - Єва Прохоренко, Алла Прудка
Закоханий хлопець - Євген Сніжко
Спокусниця - Христина Долинська
Спокусниця в пеклі- Юлія Зозуля, Валентина Чертовська

Іоан Хреститель - Олександр Герасімов, Олександр Пащенко
Посли: Євген Сніжко, Алла Прудка Єва Прохоренко, Юлія Зозуля
Іісус Христос - Володимир Трач, Сергій Коновалюк
Біла Панна - Уляна Ліб

Хор:
Олена Левенко, Максим Юхтовський, Катерина Ільченко, Володимир Трач, Ігор Булгаков

Дія відбувається на чотирьох сценах, глядач знаходиться в середині "квадрату", тобто фактично оточений "Пеклом". До автентичного тексту п'єси додалися інтермедії та історія про Юду. Самі пекельні мешканці виписані автором досить гумористично, щоб підкреслити їх неспроможність перешкодити головній події - сходження Ісуса Христа в Пекло та звільнення всіх праведників. Однак це "опускання" високого в "низьке" не позбавляє виставу духовного звучання, адже за всім стоїть серйозна і важлива для людини того часу християнська думка.
 Слово о збуренії пекла, єгда Христос, од мертвих вставши, пекло збурив" – великодня ("пасійна") драма, знайдена і вперше опублікована І.Франком, зображає містеріальні події, пов’язані з розп’яттям і воскресінням Христа. І. Франко датує її першою половиною XVII ст. і відзначає, що п'єса ця «замітна своєю мовою і своїм віршовим розміром»; «вона написана мовою майже чисто народною і розміром, подібним до розміру козацьких дум»; оригінальністю теми вона відрізняється «від усіх відомих нам західноєвропейських, а в тім числі і польських пасійних драм».
На початку XVII століття зароджується українська драматургія. Розквіт шкільної драми припадає на 70-ті роки XVII — першу половину XVIII ст. Отже, український театр цілком походить з барокової драми У більшості вистав шкільного театру пропагується головна учительна книга — Біблія, тим більше — у містеріях, міраклях і мораліте. Бароко — відкритий тип культури, тобто має великий ступінь свободи, розкутості щодо форми і змісту. Це стосується і ставлення до священних текстів: допускається приховане цитування, натяки, символи тощо або неточне відтворення, себто не цілковитий повтор.

Прикладом може слугувати "Слово о збуренню пекла". Цей великодній спектакль має складну конструкцію. Муки Христа, його смерть не показані глядачам. Вони лише чують про них з вуст інших дійових осіб — Люцифера та Аду, які, знаючи про зішестя Христа до пекла з метою порятунку праведників, зайняли оборонні позиції, обмірковують план бою. Люцифер збудував свою столицю — пекло, має вірних слуг, яких більше, ніж апостолів у Христа. І все ж Ад боїться, а Люцифер не тільки його заспокоює, а й докоряє за боягузтво . Пекельні сили зводять штучну браму, вішають залізні ланцюги тощо — абсолютно смішні в своїй конкретності речі, адже, як розуміють глядачі, все це нічого не значить для їх суперника. Так абстрактна боротьба добра і зла переходить у план "реального", а тому й комічного двобою. Таке переведення біблійних текстів на мову сцени не було українським винаходом, однак воно з'єднало з європейським мистецтвом, стало важливою ознакою її бароковості.