11 грудня 2016р. вистава "Слово о збуренії пекла"

Анонімний автор ХVІІ ст. "Слово о збуренії пекла"

Київський театр-студія МІСТ. "Слово о збуренії пекла" (2013.11.17)

рецензія на виставу "Слово о збуренії пекла" та враження від рецензії відомого канадського культуролога та телеведучого Марка Стеха

Привіт Володимире!
Понад тиждень (а може й два) тому прочитав з великим зацікавленням Твою рецензію вистави «Слова про збурення пекла» (чи то пак «Слова о збуренню пекла»), але ніяк не знаходив нагоди, щоб відгукнутися. Ось тепер пишу бодай поспішно. І рецензія вдумлива (даю ланку для тих, які її пропустили: http://tinyurl.com/slovo-o-zburenniu-pekla), і сама вистава звучить вельми цікаво. Дуже мені шкода, що не міг був її побачити!!
Чого вартий хоча б задум поставити глядачів в центр дії, із акторами, які грають ролі навколо них, створюючи враження, що всі глядачі в тому самому пеклі! А сама драма -- один з найцікавіших, як на мене, і найбільш спізвучних з модерним часом драматичних творів українського бароко. В «Слові», між іншими, є одна ґеніяльна і разюча (з філософського погляду) сцена, якої не знайти в жодній іншій европейській драмі тієї традиції. Це тоді, коли Христос, заваливши браму пекла, освячує пекло благословенням та окроплює свяченою водою! В Західній Европі (та у Московії ще й поготів, якби, звісно, там у той час на початку ХVII ст. знайшлися достатньо освічені люди, щоб щось з тієї драму второпати) це назвали б єрессю, та ще й захотіли б палити на косторищі. А це чи не глибоко українське у своїх язичеських кореннях сприйняття пекла й зла як невідмонної, та не менш святої, частки Божественного сотворіння. Чи була ця сцена збережена у висатві?
І чи знєш Ти про дуже гарне видання «Слова» в ориґіналі, в англійському перекладі і з обширними коментарями та розвідкою Ірини Макарик про традицію цтого роду драм? Свого часу його видало наше Видавництво Канадського інституту українських студій: http://www.ciuspress.com/…/l…/69/about-the-harrowing-of-hell
Якщо це цікаво, подарую і Тобі, і режисерові вистави по примірнику.
Дякую за цікаву рецензію і дуже радію, що наша старовинна класика знаходить шлях до сучасних сцен в Україні!.. :) Марко
Володимир Шелухін про "Слово о збуренії пекла"

"Слово о збуренії пекла" українська Вікіпедія

Віднайдення. Дослідження. Поновлення інтересу

вистава театру МІСТ "Слово о збуренії пекла"

Проект « Українська барокова драма»

  Києво-Могилянського театрального центру «Пасіка»

 Анонімний автор ХVІІ ст.

"Слово о збуренії пекла"
Містерія
Постановка - Юлія Гасиліна
Музичний керівник, хормейстер - Олена Левенко
Костюми - Євгенія Набока, Лілія Кокуріна
Декорації -Дмитро Левенко
Маски - Дмитро Левенко, Юлія Зозуля
Звук - Олександр Пащенко

 Ролі виконують:
Гість в пеклі, Оповідач - Катерина Ільченко
Люципер-Дмитро Левенко
Ад1 - Людмила Травєннікова
Ад2 - Галина Пекна
Ад3 - Єва Прохоренко, Валентина Чертовська
Воєводи:
Бенера - Юлія Зозуля
Трубай - Христина Долинська

Інтермедія:
Баба - Уляна Ліб
Дід - Володимир Трач, Олександр Пащенко

Юда - Олег Руденко, Олександр Пащенко
Червона Панна - Євгенія Чепурна

Дівчата на вечорницях: Юлія Зозуля, Валентина Чертовська
Закохана дівчина - Єва Прохоренко, Алла Прудка
Закоханий хлопець - Євген Сніжко
Спокусниця - Христина Долинська
Спокусниця в пеклі- Юлія Зозуля, Валентина Чертовська

Іоан Хреститель - Олександр Герасімов, Олександр Пащенко
Посли: Євген Сніжко, Алла Прудка Єва Прохоренко, Юлія Зозуля
Іісус Христос - Володимир Трач, Сергій Коновалюк
Біла Панна - Уляна Ліб

Хор:
Олена Левенко, Максим Юхтовський, Катерина Ільченко, Володимир Трач, Ігор Булгаков

Дія відбувається на чотирьох сценах, глядач знаходиться в середині "квадрату", тобто фактично оточений "Пеклом". До автентичного тексту п'єси додалися інтермедії та історія про Юду. Самі пекельні мешканці виписані автором досить гумористично, щоб підкреслити їх неспроможність перешкодити головній події - сходження Ісуса Христа в Пекло та звільнення всіх праведників. Однак це "опускання" високого в "низьке" не позбавляє виставу духовного звучання, адже за всім стоїть серйозна і важлива для людини того часу християнська думка.
 Слово о збуренії пекла, єгда Христос, од мертвих вставши, пекло збурив" – великодня ("пасійна") драма, знайдена і вперше опублікована І.Франком, зображає містеріальні події, пов’язані з розп’яттям і воскресінням Христа. І. Франко датує її першою половиною XVII ст. і відзначає, що п'єса ця «замітна своєю мовою і своїм віршовим розміром»; «вона написана мовою майже чисто народною і розміром, подібним до розміру козацьких дум»; оригінальністю теми вона відрізняється «від усіх відомих нам західноєвропейських, а в тім числі і польських пасійних драм».
На початку XVII століття зароджується українська драматургія. Розквіт шкільної драми припадає на 70-ті роки XVII — першу половину XVIII ст. Отже, український театр цілком походить з барокової драми У більшості вистав шкільного театру пропагується головна учительна книга — Біблія, тим більше — у містеріях, міраклях і мораліте. Бароко — відкритий тип культури, тобто має великий ступінь свободи, розкутості щодо форми і змісту. Це стосується і ставлення до священних текстів: допускається приховане цитування, натяки, символи тощо або неточне відтворення, себто не цілковитий повтор.

Прикладом може слугувати "Слово о збуренню пекла". Цей великодній спектакль має складну конструкцію. Муки Христа, його смерть не показані глядачам. Вони лише чують про них з вуст інших дійових осіб — Люцифера та Аду, які, знаючи про зішестя Христа до пекла з метою порятунку праведників, зайняли оборонні позиції, обмірковують план бою. Люцифер збудував свою столицю — пекло, має вірних слуг, яких більше, ніж апостолів у Христа. І все ж Ад боїться, а Люцифер не тільки його заспокоює, а й докоряє за боягузтво . Пекельні сили зводять штучну браму, вішають залізні ланцюги тощо — абсолютно смішні в своїй конкретності речі, адже, як розуміють глядачі, все це нічого не значить для їх суперника. Так абстрактна боротьба добра і зла переходить у план "реального", а тому й комічного двобою. Таке переведення біблійних текстів на мову сцени не було українським винаходом, однак воно з'єднало з європейським мистецтвом, стало важливою ознакою її бароковості.